Питання-відповіді
Кто такой психолог?
Этот вопрос далеко не случаен, т.к. довольно часто психолога путают с психотерапевтом и психиатром. Основные отличия психолога от них в том, что психолог не ставит диагноз, не пользуется медикаментами и не лечит психические заболевания. Психолог - это специалист, работающий со здоровыми людьми, которые не видят выхода из сложившейся ситуации. Общение с психологом - это совместная работа, целью которой является поиск возможных решений различного рода проблем - личных, семейных, в работе, учебе. Это возможность осознать, открыть в себе необходимые силы и использовать их для развития и желаемых изменений.
Учитель нашего сына посоветовала обратиться к психологу. Действительно ли визит к этому специалисту решит все наши проблемы?
Психолог - не волшебник, и не стоит ожидать, что за одну встречу все разрешится, хотя и такое иногда бывает. Чаще всего нелегко за одну встречу решить те проблемы, которые накапливались месяцами, годами, распутать клубок чувств, мыслей, убеждений и способов поведения, которые привели в тупик. Очень важно понимать, что все индивидуально и очень многое зависит от самого человека - его активности, желания и настроенности на работу.
Психолог - только спутник на дороге, - надежный, постоянный и внимательный. Он помогает найти человеку собственный путь. Нет необходимости рассказывать психологу все и сразу. Можно сначала присмотреться к нему, привыкнуть, почувствовать доверие.
Чего стоит ожидать от психолога:
- Вас примут такими, какие Вы есть, без осуждения, без оценок;
- Вас ждет не всегда легкая, но очень полезная и интересная совместная работа;
- В результате этой работы Вы научитесь использовать свои силы и способности.
Як обрати професію?
Ви можете одержати багато інформаціїпро професії (тестування в школі, термінали центру зайнятості, інформація в ЗМІта ін.), нехай вона «полежить» день-два, а потім починайте вибирати.
Складіть список професій, які найбільше Вам підходять, тобто ті, які:
·подобаються;
·здаються цікавими і перспективними;
·підходять для реалізації життєвих планів;
·в яких Ви могли б проявити себе завдяки своїм здібностям;
·є актуальними на ринку
В даному випадку можна скористатися формулою «Хочу — Можу — Потрібно». Для цього потрібно скласти три списки професій:
·ті, які здаються привабливими, подобаються;
·відповідають Вашим здібностям, талантам і можливостям;
·на які існує попит
Якщо у всіх трьох списках опиняться однакові професії, вибір зроблений!
Оцініть так звану конфліктну зону. Чи не суперечить обрана професія з Вашими переконаннями, життєвими цінностями, наскільки реальні можливості працевлаштування за спеціальністю, який рівень професійної підготовки необхідний, чи задовольняють Вас зміст, характер і умови праці.
До речі, не всі знають, що кожна професія має певні показання і протипоказання за станом здоров’я. Адже не враховувати таку важливу складову процесу вибору було б безрозсудно. Тому не забудьте відвідати лікаря і між іншим дізнатися у нього, наскільки ваше Здоров’я відповідає обраній професії.
Батьки школярів запитують: "Які існують методи профілактики комп'ютерної залежності?"
Близько 70% сучасних школярів, відповідаючи на запитання про свої інтересиі захоплення, згадують комп’ютер. Та разом з комп’ютеризацією з’явилисянегативні наслідки, які впливають на соціально-психологічне здоров’я дітей іпідлітків. Найпоширенішим з них є явище комп’ютерної залежності.

Термін«комп’ютерна залежність»з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку, як різновид емоційної залежності,спричиненої технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності в тому,що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стаєважливим не результат гри, а процес, у якому втрачається контроль над часом.Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальнихконтактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. Врезультаті цього в таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду,інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації,бідність емоційної сфери, психологічні порушення (зниження гостроти зору,підвищена втомленість, порушення постави тощо), звуження кола інтересів,прагнення створити особистий світ, втеча від реальності.

Перші ознаки комп’ютерної залежності дитини:
·пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу;
·просиджування біля комп’ютера у нічний час;
·приймання їжі під час комп’ютерної гри;
·асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;
·відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор;
·віддавання переваги комп’ютерним іграм, а не спілкуванню;
·загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніхзавдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;·дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп’ютер не працює;
·конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводитичас за комп’ютером.
Психологи виділяють такі стадії залежності:
·Стадія легкого захоплення. Коли людина один чикілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чиякихось фантастичних сюжетів.
·Стадія захоплення.Фактором, що свідчить про перехідлюдини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб новоїпотреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Залежність можеоформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина невідривається від соціуму, не усамітнюється в собі.
Профілактика комп'ютерної залежності у дітей:
·1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера, як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
·2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри.
·3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв. комп’ютерноїгри, 30 хв. заняття іншими видами діяльності.
·4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.
·5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.
·6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.
·7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.
·8. Коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.
·9. Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під часхвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією.
·10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в життікожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо) і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.
С чем связано то, что дети в подростковом возрасте часто совершают поступки, находящиеся на грани дозволенного? Это специфика возраста? Как уберечь ребенка от таких поступков?
Подростковый возраст является одним из наиболее кризисных возрастных периодов. Именно в это время становления личности ребенок становится "трудным". Как правило,подросткам присущи предельная неустойчивость настроения, поведения, постоянные колебания самооценки, ранимость, неадекватность реакции. Этот возраст богат конфликтами и осложнениями. Все это требует от взрослых, окружающих подростка,пристального внимания, предельной тонкости, деликатности, вдумчивости. Действительно,проверка себя в совершении экстремальных поступков – особенность подросткового возраста. Детям очень важно понять, на что они способны, их тянет к героике. Им хочется совершить нечто, о чем бы говорили, спорили. В этом своем стремлении часть ребят выходят на грань, а иногда за грань дозволенного и безопасного. Иногда даже попытки самоубийства носят такой демонстрационный характер. Понимая, что подростку необходим "экстрим", нужно создавать ребенку ситуации "безопасного риска": походы, сплавы, спелеологические путешествия, в общем, все виды туризма, связанные с преодолением трудностей и проверкой себя. Но при этом, разрешая ребенку такой риск, очень важно обсуждать с ним опасности неконтролируемых экспериментов со своей жизнью. Разговоры,проговаривание с ним его ответственностей и свобод, серьезный и взрослый диалог– основной путь профилактики опасных последствий.
C чем связано то, что одни дети спокойно "проходят" трудный подростковый период, а у других просто "крышу срывает"?
Причин много. Связано это и с особенностями темперамента человека, так как эмоциональные люди, неуравновешенные, с подвижной нервной системой в целом труднее проживают подростковый период, чем дети с устойчивым типом. Зависит это и от семьи, в которой растет ребенок. Если ребенка долгое время растили в жестких рамках, требовали от него некритичного соблюдения всего того, что сказал взрослый, не потратили душевных сил на установление доверительных отношений ребенком – подростковый период будет проходить трудно. Зависит это и от компании, социального окружения, в котором растет подросток, от уровня его занятости. Как правило, дети, которые с интересом учатся, имеют устойчивое хобби или просто серьезное дело – спорт, танцы – проживают, идут вперед намного легче. Но вообще-то трудный подростковый период должен быть у всех. Это период становления человека как личности, без него никак нельзя обойтись.
Кiлькiсть переглядiв: 38