Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Кабінет психолога
- Запитання - відповідь
| Хто такий психолог? |
|---|
| Це питання далеко не випадкове, тому що досить часто психолога плутають з психотерапевтом і психіатром. Основні відмінності психолога від них в тому, що психолог не ставить діагноз, не користується медикаментами і не лікує психічні захворювання. Психолог - це фахівець, який працює зі здоровими людьми, які не бачать виходу з ситуації, що склалася. Спілкування з психологом - це спільна робота, метою якої є пошук можливих рішень різного роду проблем - особистих, сімейних, в роботі, навчанні. Це можливість усвідомити, відкрити в собі необхідні сили і використовувати їх для розвитку і бажаних змін. |
| Вчителька нашого сина порадила звернутися до психолога. Чи справді візит до цього фахівця вирішить всі наші проблеми? |
| Психолог - не чарівник, і не варто очікувати, що за одну зустріч все вирішиться, хоча і таке іноді буває. Найчастіше нелегко за одну зустріч вирішити ті проблеми, які накопичувалися місяцями, роками, розплутати клубок почуттів, думок, переконань і способів поведінки, які привелив глухий кут. Дуже важливо розуміти, що все індивідуально і дуже багато залежить від самої людини - його активності, бажання і налаштованості нароботу. Психолог - тільки супутник на дорозі, - надійний, постійний і уважний. Він допомагає знайти людині власний шлях. Немає необхідності розповідати психологу все і одразу. Можна спочатку придивитися до нього, звикнути, відчути довіру. Чого варто очікувати від психолога: - Вас приймуть такими, які Ви є, без осуду, без оцінок; - Вас чекає не завжди легка, але дуже корисна і цікава спільна робота; - В результаті цієї роботи Ви навчитеся використовувати свої сили і здібності. |
| Як обрати професію? |
| Ви можете одержати багато інформаціїпро професії (тестування в школі, термінали центру зайнятості, інформація в ЗМІта ін.), нехай вона «полежить» день-два, а потім починайте вибирати. Складіть список професій, які найбільше Вам підходять, тобто ті, які: ·подобаються; ·здаються цікавими і перспективними; ·підходять для реалізації життєвих планів; ·в яких Ви могли б проявити себе завдяки своїм здібностям; ·є актуальними на ринку В даному випадку можна скористатися формулою «Хочу — Можу — Потрібно». Для цього потрібно скласти три списки професій: ·ті, які здаються привабливими, подобаються; ·відповідають Вашим здібностям, талантам і можливостям; ·на які існує попит Якщо у всіх трьох списках опиняться однакові професії, вибір зроблений! Оцініть так звану конфліктну зону. Чи не суперечить обрана професія з Вашими переконаннями, життєвими цінностями, наскільки реальні можливості працевлаштування за спеціальністю, який рівень професійної підготовки необхідний, чи задовольняють Вас зміст, характер і умови праці. До речі, не всі знають, що кожна професія має певні показання і протипоказання за станом здоров’я. Адже не враховувати таку важливу складову процесу вибору було б безрозсудно. Тому не забудьте відвідати лікаря і між іншим дізнатися у нього, наскільки ваше Здоров’я відповідає обраній професії. |
| Батьки школярів запитують: "Які існують методи профілактики комп'ютерної залежності?" |
| Близько 70% сучасних школярів, відповідаючи на запитання про свої інтересиі захоплення, згадують комп’ютер. Та разом з комп’ютеризацією з’явилисянегативні наслідки, які впливають на соціально-психологічне здоров’я дітей іпідлітків. Найпоширенішим з них є явище комп’ютерної залежності. Термін«комп’ютерна залежність»з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку, як різновид емоційної залежності,спричиненої технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності в тому,що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стаєважливим не результат гри, а процес, у якому втрачається контроль над часом.Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальнихконтактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. Врезультаті цього в таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду,інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації,бідність емоційної сфери, психологічні порушення (зниження гостроти зору,підвищена втомленість, порушення постави тощо), звуження кола інтересів,прагнення створити особистий світ, втеча від реальності. Перші ознаки комп’ютерної залежності дитини: ·пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу; ·просиджування біля комп’ютера у нічний час; ·приймання їжі під час комп’ютерної гри; ·асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор; ·відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор; ·віддавання переваги комп’ютерним іграм, а не спілкуванню; ·загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніхзавдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;·дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп’ютер не працює; ·конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводитичас за комп’ютером. Психологи виділяють такі стадії залежності: ·Стадія легкого захоплення. Коли людина один чикілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чиякихось фантастичних сюжетів. ·Стадія захоплення.Фактором, що свідчить про перехідлюдини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб новоїпотреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди. Стадія залежності. Залежність можеоформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина невідривається від соціуму, не усамітнюється в собі. Профілактика комп'ютерної залежності у дітей: ·1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера, як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій. ·2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри. ·3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв. комп’ютерноїгри, 30 хв. заняття іншими видами діяльності. ·4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера. ·5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном. ·6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила. ·7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість. ·8. Коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка. ·9. Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під часхвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією. ·10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в життікожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо) і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою. |
| З чим пов'язано те, що діти в підлітковому віці часто роблять вчинки, які знаходяться на межі дозволеного? Це специфіка віку? Як уберегти дитину від ві таких вчинків? |
| Підлітковий вік є одним з найбільш кризових вікових періодів. Саме в цей час становлення особистості дитина стає "важкою". Як правило, підліткам притаманні нестійкість настрою, поведінки, постійні коливання самооцінки, чуттєвість, неадекватність реакції. Цей вік багатий конфліктами і ускладненнями. Все це вимагає від дорослих, що оточують підлітка, пильної уваги, делікатності, вдумливості. Дійсно, перевірка себе в скоєнні екстремальних вчинків - особливість підліткового віку. Дітям дуже важливо зрозуміти, на щовони здатні, їх тягне до героїки. Їм хочеться зробити щось, про що б говорили, сперечалися. У цьому своєму прагненні частина хлопців і дівчат виходять на грань, а іноді - за межу дозволеного і безпечного. Іноді навіть спроби самогубства носять демонстраційний характер. Розуміючи, що підлітку необхідний "екстрим", потрібно створювати дитині ситуації "безпечного ризику": походи, сплави, спелеологічні подорожі. Взагалі, всі види туризму, пов'язані з подоланням труднощів і перевіркою себе. Але при цьому, дозволяючи дитині такий ризик, дуже важливо обговорювати з ним небезпеки неконтрольованих експериментів зі своїм життям. Розмови, обговорення з ним його відповідальності і свобод, серйозний і дорослий діалог - основний шлях профілактики небезпечних наслідків. |
| З чим пов'язано те, що одні діти спокійно "проходять" важкий підлітковий період, а у інших просто "дах зриває"? |
| Причин багато. Пов'язано це і з особливостями темпераменту людини. Емоційні люди, неврівноважені, з рухливою нервовою системою, в цілому, важче проживають підлітковий період, ніж діти зі стійким типом. Залежить це і від сім'ї, в якій росте дитина. Якщо дитину довгий час ростили в жорстких рамках, вимагали від нього некритичного дотримання всього того, що сказав дорослий, чи не витратили душевних сил на встановлення довірливих відносин з дитиною - підлітковий період буде проходити важко. Залежить це і від компанії, соціального оточення, в якому росте підліток, від рівня його зайнятості. Як правило, діти, які з цікавістю навчаються, мають стійке хобі або просто серйозну справу - спорт, танці - проживають, йдуть вперед набагато легше. Але взагалі-то важкий підлітковий період повинен бути у всіх. Це період становлення людини як особистості, без нього ніяк не можна обійтися. |
| Що треба пояснювати дiтям про тривалий карантин? |
| Тут доволi тонке завдання для батькiв. З одного боку, пояснити треба, а з iншого - треба зробити це так, щоб у дитини не виникло зайвих страхiв i тривог. Адже, так чи iнакше, карантин буде обговорюватись вдома з бiльшим чи меншим ступенем тривоги. I дитина точно буде вiдчувати це. Гiрше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тодi та тривога буде вiдкладатись у дитини всерединi, а це дуже погано. Важливо дiтям пояснити, що сталося i чому. Дитячий психолог Свiтлана Ройз наводить такий приклад розмови: "Зараз багато людей в рiзних краiнах захворiли. Пригадай, коли ми хворiли, то, щоб не заразити iнших i швидше вiдновитися, ми залишалися вдома. I, навiть, не ходили нi до кого на день народження. I в кiно. Щоб вiрус не поширювався, щоб люди менше хворiли, особливо, щоб не хворiли дiти, вирiшили тимчасово закрити школи i садочки. Щоб про вас подбати. Ми в безпецi. Ти будеш вдома, i ми добре проведемо час цими днями". |
| У мене нема друзів. Що мені робити, щоб вони з'явилися? |
| 1. Відсутність друзів відчувають багато підлітків ХХІстоліття. У більшості з них причиною є проведення часу перед комп’ютером чи іншим гаджетом. Діти стали менше спілкуватися особисто, надаючи перевагу он-лайн спілкуванню, яке, до речі, не заміняє живого спілкування. Тому частіше спілкуйся з однолітками особисто, дивлячись у вічі, передаючисвої емоції. Віртуальне спілкування залиш на випадки, коли ти дійсно не можеш зустрітися з кимось. 2. Не забувай, що поруч є діти, що також, як ти, шукають друзів! 3. Спілкуйся і з хлопцями, і з дівчатами твого віку, трохи молодшими і трохи старшими за тебе. Не обмежуйся спілкуванням тільки з 1-2 особами. 4. Не нав’язуйся! Зроби так, щоб з тобою бажали спілкуватися інші – сам будь цікавим співрозмовником. Для цього багато читай. Книжки розвивають мовлення, мислення та уяву, і згодом надають можливість підтримати розмову на будь-яку тему. 5. Посміхайся! Люди люблять усміхнених! Приємно розмовляти з доброзичливою людиною. 6. Веди повноцінне цікаве життя – так ти зможеш мати гарний настрій. Навчайся і демонструй свої знання на уроках, ходи на тренування, займайся творчістю, допомагай рідним, отримувай задоволення від хоббі, бери участь у конкурсах, гуляй, роби експерименти та багато чого іншого. 7. Допомагай іншим. Уміння допомогти та підтримати інших людей вказує на таку якість як НАДІЙНІСТЬ – це якість справжнього друга. Отже, щоб мати друзів, самому треба проявляти якості друга! |
Як з дітьми говорити про війну? |
| (За С.Ройз) 1. У будь-яких випадках ми говоримо правду. Тому, що дитина орієнтується не стільки на наші слова, скільки на наш стан, на наші невербальні сигнали. 2. Не дивимось з дитиною новини, встановлюємо обмеження «батьківський контроль» на ґаджети, контролюємо, як і що ми говоримо, коли дитина поруч. Бо зараз у дорослих та дітей є ризик вторинної травматизації від новин. 3. Говоримо коротко, добираючи слова, в залежності від віку. Дивимось на реакцію дитини. Можливо, питаємо, що б тобі важливо було знати? 4. Розповідаємо: Зараз йде війна. росія напала на Україну. Ця війна йде вже вісім років. Але останні 2 роки ми всі її переживаємо. Нас захищає ЗСУ і майже весь світ нас підтримує (можна перерахувати країни – ця інформація додає відчуття сили). З кожним днем нам приходить все більше допомоги. Наші ЗСУ сьогодні змогли розбити стільки танків, стільки літаків (краще не вказувати на загиблих людей). Не розповідаємо подробиць, відповідаємо на питання. 5. Пам’ятаємо – чим більше тривоги – тим більше потреба в інформації. 6. Кожну розмову супроводжуємо фразами про те, як саме наша дитина проявляє свою силу і завершуємо словами про надію, про нашу віру в Перемогу. 7. Кожну розмову завершуємо пропозицією дій. Будь-яка дія, можливість хоч на щось вплинути – буде внеском в стресостійкість: - А хочеш зробити листівку, записати привітання, намалювати малюнок, вигадати вірш чи записати пісню, зробити іграшку чи смаколик на аукціон, помолитись, (будь яка дія, яка цікава і по силам дитині). 8. Говорити, як дитина проявляє силу: Я бачу, як тобі буває страшно, чи як ти сумуєш, але ти тримаєшся як справжній супергерой – супергероїня. Ти так швидко\красиво\сильно це робив. А пам’ятаєш, як ти допомагав\допомагала? А що ми будемо робити після Перемоги? 9. Важливо пам’ятати – наголошувати – ніхто з нас не винен в тому, що сталося. Винні – росіяни. Діти часто відчувають провину, навіть більше, ніж дорослі. Часто вони кажуть – а це сталося, тому що я погано себе поводив? Нам важливо бути дуже обережно з почуттям провини – хоча б не підсилювати її (словами – «ми заради тебе…»). 10. На загальноукраїнському дитячому телеканалі «ПЛЮСПЛЮС» миробили серію мультфільмів «Добро завжди перемагає»- можна разом із дитиною переглянути, а потім обговорити. |
Назад
ДогориДизайн та розробка School Champion
Дата останньої зміни 19 Квітня 2024
Цей сайт — безкоштовний!